Жорстока правда, жахіття другого поверху та повний провал принципів Шевченка: остаточний підсумок нашого Євро

Жорстока правда, жахіття другого поверху та повний провал принципів Шевченка: остаточний підсумок нашого Євро

Сергій Костенюк осмислює виступ збірної України на Євро-2020.



Останній матч на такому турнірі, як чемпіонат Європи, має велику вагу у подальшому сприйнятті загальної картини. Звісно, 23 з 24 збірних приречені закінчити свій турнірний шлях із неприємним гірким присмаком поразки. Різниця лише у ступені смакових якостей. У когось остання страва має лише солонуватий присмак, у когось вона виходить такою гіркою, що взагалі може зіпсувати враження від усього бенкету.

Як би Андрій Шевченко та гравці збірної України не намагалися видавати бажане за дійсне, гра з Англією чітко підводить підсумки неоднозначного виступу нашої національної команди на Євро-2020. Можна погодитись з тим, що різниця у рахунку занадто велика, відрізками «синьо-жовті» нав’язували боротьбу топ-збірній, але задля свого ж блага ми повинні бути реалістами та робити об’єктивний аналіз дій головної команди країни як у цьому конкретному матчі, так і у виступі на турнірі взагалі. Якщо зараз будемо ігнорувати проблеми та казати на чорне – біле, то ми взагалі дарма брали участь у такому важливому та серйозному змаганні, як чемпіонат Європи.




Так, ми можемо зараз проковтнути останню ложку гіркої страви і казати, що обід узагалі був супер, мовляв, ми у вісімці найсильніших команд Європи. Тобто, можемо обманювати себе і розповсюджувати цей обман серед спільноти, але у цьому нема ніякого сенсу. Якщо оцінювати виключно результат – він просто відмінний. Якщо аналізувати гру команди, то тут не все так однозначно. Навіть негатив переважає. Ми погано провели груповий турнір та були однією з найслабших команд у 1/8 фіналу. Звісно, збірна – великі молодці, що обіграли шведів, але будемо відверті: нам пощастило з турнірною сіткою. Якби Україна у першому раунді плей-офф зустрілася з топ-збірною, то ніякої вісімки не було б. Тому не треба зловживати ейфорією від результату. Він не відображає реального рівня команди.




Для нашого футболу чвертьфінал Євро – це великий, історичний успіх, але турнір залишив велику кількість запитань, на які неодмінно потрібно знайти відповіді, щоб рухатися далі. Зараз належить відкинути емоції і уважно розібратися, над чим потрібно працювати, що потрібно змінювати у нашому футбольному господарстві і, все ж таки, визначитися, яким шляхом ми плануємо розвиватися надалі. Бо тренерський штаб збірної щось зовсім заблукав.

Потрібно чітко координуватися між цілями, можливостями та ігровими принципами. Чотири роки інтернаціональний штаб Шевченка розвивав збірну у правильному напрямку, намагаючись витягнути увесь український футбол із болота «бий-біжи» до відповідності трендів сучасного футболу. На жаль – не вдалося. Ноша виявилася важчою, ніж передбачалося. Збірна сама загрузла у цій трясовині. Це глобальна тема, яка заслуговує окремого матеріалу, зараз же спробуємо, наскільки це можливо, абстрагуватися від загальних вражень і зосередитися виключно на еволюції конкретної гри зі збірною Англії.

Україна – Англія – 0:4 (0:1)

Голи: Кейн, 4 (Стерлінг), Магуайр, 46 (Шоу), Кейн, 50 (Шоу), Хендерсон, 63 (Маунт)

Україна: Бущан – Караваєв, Забарний, Кривцов (Циганков, 35), Матвієнко, Миколенко – Шапаренко, Сидорчук (Макаренко, 64), Зінченко – Ярмоленко, Яремчук

Англія: Пікфорд – Вокер (Тріпп’єр, 64), Стоунз, Маґуайр, Шоу – Філліпс (Беллінґем, 57), Райс (Хендерсон, 57) – Санчо, Маунт, Стерлінг (Рашфорд, 65) – Кейн (Калверт-Льюїн, 73)

xG – 0,32:2,14

Атаки – 27:45

Удари – 7:10

Удари з меж штрафного – 3:8

Володіння – 49%:51%

Точність передач – 90%:92%

Передачі у фінальну третину – 106:137

Ключові передачі – 3:8

Повернення володіння – 28:31

Дриблінг (успішний) – 5(3):20(12)

Дистанція (км) – 105,3:106

Фоли – 10:4

У суперника замість травмованого Сака на правий фланг атаки вийшов Санчо. Щодо інших позицій питань практично не було. Україна логічно обрала варіант гри з трьома центрбеками. Замість неготового Степаненка в опорній зоні зіграв Сидорчук. Головною кадровою втратою був Руслан Маліновський, який, на жаль, так і не зміг розкрити свій високий рівень на Євро.

Англія, як завжди, активно почала матч, використовуючи високий пресинг. Прикро, свій ліміт везіння ми напевно вичерпали у матчі зі шведами. Перша ж атака британців призвела до гола Кейна. Звісно, можна звинувачувати Кривцова за позиційну помилку, але у цьому епізоді головну роль відіграла дуже якісна передача Стерлінга.

Збірна України не знітилась і надалі виглядала дуже пристойно. Структура Шевченка працювала, на Стадіо Олімпіко вона ну дуже нагадувала побудову місцевого Лаціо Сімоне Індзагі. Ми постійно намагалися відповідати швидкими атаками. На мій погляд, в України були невеликі шанси на успіх, якби не травма Кривцова. Це змусило Шевченка відмовитися від плану на гру та перейти на базову схему 4-3-3 з парою центральних захисників Забарний – Матвієнко, тим же трикутником в середині поля, Ярмоленком і Циганковим на правому і лівому флангах атаки відповідно.

На мій погляд, саме вимушений перехід на схему 4-3-3 і призвів до того, що вже на початку другого тайму англійці закрили гру. Невідомо, як би склався матч, не отримай травму Кривцов, але при наших 5-3-2 у команди Саутгейта не було достатньо простору на флангах, що оберігало нас від підготовлених кросів.

Як кажуть в Одесі – відчуйте різницю. На скріншоті вище – моноліт при моделі з п’ятьма захисниками. Синім кольором відзначені захисники, жовтим – півзахисники, червоним – форварди. Англія традиційно не розвивала атаки через центральну зону, в основному стерильний контроль завершувався грою на фланги. Білими лініями я провів умовні контури захисту нашої збірної, які опинялися перед суперником. Бровка за спинами англійців створювала чудові умови для тиску. А тепер погляньте, як ми пропускали другий гол.

У Шоу абсолютно вільний фланг, лінія оборони команди Шевченка вимушена стискатися. У підсумку, Англія отримала легку здобич. Майже кожна подача у штрафний України була підготовлена і створювала реальну загрозу. Магуайр та Кейн змітали наших гравців з дороги до м’яча, наче пташенят.

«Синьо-жовті» практично не поступилися супернику у володінні м’ячем, але до реальних гольових моментів біля воріт Пікфорда справа не доходила. Оборона Англії дійсно справила велике враження.

Щодо зон активних дій, то обидві команди у своїх атаках завалювалися на власний лівий фланг. Про те, хто і де більше володів м’ячем, красномовно свідчить схема дій по горизонтальних зонах. Збірна, якій увесь матч потрібно було відігруватися, награла лише на 18%. Це дуже мало.

Після гри Андрій Шевченко акцентував увагу на перевазі англійців у повітрі та втраті Кривцова: «Сьогодні ключову роль відіграли епізоди, які ми не дограли. Особливо, на «другому поверсі». Ми знали, що англійці матимуть перевагу. Втрата Кривцова – захисника, який міг бодай якусь конкуренцію скласти, для нас була відчутною.

Команда не відмовилася від своєї структури, від своїх принципів гри. Були дуже хороші епізоди, коли ми контролювали гру, створювали моменти. Англія мала велику перевагу в повітрі, й вона, на жаль, використала її.

Якби в нас була укомплектована команда, а гравці протягом турніру не отримували травм і приїхали в кращому стані, все одно було б важко повторити цей результат на чемпіонаті Європи».

Головний тренер переможців Гарет Саутгейт висловлював захоплення своїм кадровим потенціалом: «Гравці – неймовірні. Зіграти настільки добре за такого тиску – це вражає. Командний дух просто феноменальний.

Хто б не виходив на поле, команда в плані психології – просто неймовірна. Це головне, про що я думаю. Я більше енергії витрачаю на те, щоб похвилюватися за тих, хто не зіграє, тому що всі вони – хороші футболісти, які не заслуговують на те, щоб їх залишали поза складом. Вони викладаються на тренуваннях, їхній рівень не залежить від мого вибору.

Ми просто повинні правильно підлаштовуватися під конкретні матчі. Всі футболісти прекрасні, сьогодні протягом усього матчу вони були прекрасними».

Так, складу, який має Саутгейт, може позаздрити будь-який тренерський штаб. Щодо слів Шевченка про те, що команда не відмовилася від своїх структури та принципів гри, то вони вже давно звучать, як мантра. До речі, Україна у цьому матчі почергово дотримувалася двох структур і після травми Кривцова вимушена була перейти з 5-3-2 на свою базову 4-3-3. Складається враження, що головним пріоритетом тренерського штабу Шевченка є не якість гри і не результат, а саме принципи, які, до речі, зганьбили нашу молодіжну збірну. Після того, як досвід Петракова проігнорували на користь рожевих мрій «однодумців», які повинні були підготувати резерв для головної національної команди. Як на мене, Петраков готував краще ніж Ротань, але це також тема для окремого матеріалу.

Це чудово, що ми намагалися сліпо дотримуватися своїх, сучасних принципів гри, але чи не виникає у Андрія Миколайовича думки – можливо, деякі з них потребують корективів? Добре, ми дотримувалися своїх принципів, але, якщо не враховувати Північну Македонію, яку переважали за класом (але й там мали проблеми), збірна України зі своїми принципами по грі не переважала жодного свого опонента. Англія нас знесла своєю інтенсивністю та елементарною грою у повітрі, Швеція до вилучення також по грі переважала Україну, це треба визнати. Австрія нас знищила своїм пресингом, Голландія також була сильнішою.

На мій погляд, ми були не готові до тих принципів, які успішно сповідували ще пару років тому, коли заслужено посіли перше місце у відбірковій групі – ні фізично, ні кадрово. Головною зброєю того зразка команди був трикутник у центрі поля – «шістка» Степаненко і «вісімки» Маліновський та Зінченко. Також у нас були інвертовані вінгери на обидва фланги. На Євро-2020 ми мали діру ліворуч та руїни від трикутника у середній ланці. Травми та фізична форма завадили зіграти на своєму рівні Степаненку і Маліновському. Зубков, на якого були великі сподівання, також вилетів на початку турніру. Жодна структура без відповідних складових частин не буде працювати без збоїв.

Щодо збірної Англії, то команда Саутгейта повільно, але упевнено додає від матчу до матчу. Вона дійсно демонструє дещо обережний та нудний футбол, але він дуже ефективний. «Три леви» нагадують команду NHL у розіграші Кубка Стенлі – максимальний раціоналізм. Щиро бажаю успіху симпатичним данцям, але схоже, що нас чекає фінал, у якому зійдуться дві об’єктивно найсильніші збірні Євро-2020, Італія – Англія.

 

Залиште свій коментар