Іван 26 лютого був на роботі в райвідділку поліції. Пригадує, що раптово почув гучний звук вибуху. Вторгнення Росії тоді тривало вже 2 дні, а окупанти намагалися наблизитися до Києва.



Росіяни розбомбили будинок Івана

Після вибух Іван подзвонив до рідних. Набирав дружину, брата, маму, батька, бабусю. Усі були поза зоною.

Тоді поліцейський зрозумів, що сталось щось недобре. Він поїхав разом з колегами до свого будинку на вулиці Центральній, але побачив лише руїни. Іван сподівався, що його рідні залишились живі. Думав, може, заховались у погребі.




Розтрощений будинок Івана / Фото BBC

Загинула вся сім’я

На допомогу у пошуках приїхали сусіди та родичі. Спочатку Іван знайшов матір, яка лежала на холодильнику. За 200 метрів поліцейський побачив тіло свого молодшого брата. Йому відірвало руки й ноги. Поруч з ним сидів його улюблений пес.

Після цього знайшли засипану цеглою бабусю. Тітка Івана побачила його однорічну донечку Поліну на дивані, дитинка ще дихала. Згодом Іван побачив мертву дружину та батька.

Поліну відвезли до лікарні, але, на жаль, малеча теж не вижила.

Іван втратив всю сім’ю / Фото BBC

Однорічна Поліна теж не вижила / Фото BBC

Іван мусив йти на роботу

Після трагедії поліцейський взяв лише 3 дні відпустки. Більше не міг, бо працював на військовому блокпосту та допомагав людям евакуюватися. Згодом Івана відзначили медаллю за заслуги та відвагу.

Після трагедії Іван поринув в роботу / Фото BBC

За словами чоловіка, робота допомагає йому пережити горе. Коли жителі Бородянки та поліція почали відбудовувати місто, Іван зустрів людей, у яких були схожі трагедії.

У кожного в Бородянці є біда та проблеми. Треба допомагати людям. Робота і мої друзі – це допомагає і підтримує,
– каже Іван.

Начальник Бородянського відділку поліції В’ячеслав Цилюрик наголошує, що не зустрічав таких морально сильних людей як Іван. Він наголосив, що поліцейський за 6 років роботи не брав відпустки.

Сім’ю Івана поховали у селі Пісківка.На всіх хрестах однакова дата смерті: 26.02.2022. Могилу маленької Поліни встелили іграшками.

«Коли приходиш туди, весь час плачеш», – каже Іван, ковтаючи клубок в горлі.