У п’ятницю, 12 грудня, у віці 66 років у Львові внаслідок хвороби помер народний артист України Степан Гіга. «Главком» згадує життєвий та творчий шлях народного артиста.
Біографія Степана Гіги
Степан Гіга народився 16 листопада 1959 року у закарпатському селі Білки. У сім’ї не було музикантів: батько працював кочегаром, а мати – на заводі. Та саме сільський учитель Михайло Копинець безкоштовно давав хлопцю уроки вокалу та гри на баяні.
Попри талант, вступити до Ужгородського музичного училища Гіга не міг три роки поспіль – бракувало місць. Після школи він працював слюсарем і служив в армії, але спробував ще раз і з четвертої спроби вступив. Там педагог із хорового диригування розгледів його унікальні вокальні дані. Навчання Гіга завершив екстерном.
«Я проспівав програмні твори, а далі він сів за рояль і як музикант-хоровик почав перевіряти вокальний діапазон. Я заспівав верхні «ля», далі «сі-бемоль», «сі-бекар», а він мене підганяє енергійними кивками голови: «Далі-далі!»… Згодом підіймає руки зі словом «досить!», повільно повертається до екзаменаторів і запитує: «Скажіть мені, будь ласка, то ви цього хлопця три рази не прийняли в музичне училище? А хто вчиться у вас і хто ви є після цього?!» – пригадував Гіга.
Свою музичну кар’єру почав будувати ще у школі, тоді Степан Гіга, був учасником ансамблю «Зелені Карпати», а згодом став його керівником. У 1983 році наступним гуртом, солістом якого став молодий артист, був колектив «Стожари», одночасно з діяльністю у якому Степан Гіга працював солістом оперної студії Київської консерваторії.
«Коли я приїхав з консерваторії, мені дали 10-метрову малосімейку, маленьку квартиру. Я обшив балкон і там писав пісні. Всі лягали спати, а я вдягав навушники й працював. Одного разу писав цілу ніч. Щоб музика не пропала, її треба було зберегти на диск. А я цього не зробив, бо мене настільки затягнуло – писав до ранку. Всі встали – треба кави випити. Виймається з розетки мій синтезатор, і все, що я писав цілу ніч, зникає. Але найкращі мої пісні були написані на цьому маленькому балкончику»,– розповідав музикант.
Після завершення навчання мав можливість працювати у Національній опері та кількох філармоніях, однак повернувся на Закарпаття, де створив гурт «Бескид».
Коли у 1991 році, колектив розформували, артист, почав займатись аранжуванням, писати пісні, що привело до створення студію звукозапису GIGARecords.
Творчість
Перший сольний альбом Степана Гіги, під назвою «Друзі мої», було випущено у 1995 році, через два роки вийшла платівка «Королева».
Справжній прорив стався у 2001 році: альбом «Вулиця Наталі» розійшовся мільйонним тиражем, а Гіга став першим в Україні володарем Золотого диска.
Композитор є заслуженим та народним артистом України, нагороджений орденами Різдва Христового та Андрія Первозванного.
Низка студійних альбомів стали важливими віхами у кар’єрі Гіги та принесли широке визнання публіки:
- «Друзі мої» (1995) – дебютний сольний альбом, який представив Степана Гігу як самостійного артиста з власним впізнаваним стилем. Назва альбому перегукується з назвою його гурту, що часто виступає з ним.
- «Королева» (1997), студія «ALEX» – цей альбом закріпив успіх артиста на естрадній сцені.
- «Вулиця Наталі» (2001), студія «6 Секунд» – один із найуспішніших і знаковіших альбомів у дискографії Степана Гіги.
Альбом «Вулиця Наталі» містить цілу низку пісень, які миттєво полюбилися слухачам і стали справжніми народними хітами. Серед них – заголовна пісня «Вулиця Наталі», лірична «Біла вуаль», а також пісні, що згодом набули статусу культових: «Цей сон» та присвячена пам’яті Назарія Яремчука «Яворина» (відома також як «У райськім саду»). Саме комерційний успіх цього альбому, який до 2002 року розійшовся мільйонним тиражем, приніс Степану Гізі почесну відзнаку «Золотий диск». Він став першим в незалежній Україні володарем цієї нагороди в естрадному жанрі, що підкреслило його вагомий внесок у розвиток української музики.
- «Троянди для тебе» (2004), студія «6 Секунд» – цей альбом продовжив традицію створення мелодійних хітів і також був відзначений «Золотим диском» (за даними деяких джерел, це відбулося у 2006 році), підтвердивши стабільно високий рівень популярності артиста.
- «Дорога до храму» (2014) — один із останніх студійних альбомів, що поповнив скарбницю його творчості новими піснями.
Варто також зазначити, що у написанні текстів пісень Степан Гіга часто співпрацював з відомими українськими поетами-піснярами, такими як Вадим Крищенко та Степан Галябарда, що додає його пісням глибини та поетичності.
Степан Гіга працював з гуртом «Друзі мої», створеним ще у 1989 році, дав безліч сольних концертів, а також виступав зі своїми нащадками: дочкою Квітославою, сином Степаном та онуком Даніелем. Артист об’їздив з концертами майже всю Україну, гастролював і закордоном. Після лютого 2022 року давав концерти на підтримку Збройних Сил України.
У певний момент популярність Степана Гіги стихла. Він не потрапляв на радіо, телебачення. Артиста називали «неформатом». Але після початку повномасштабного вторгнення творчість Степана Гіги стала шалено популярною.
Хтось вважає, що на це вплинув тікток, де почали віруситися треки, інші думають, що причина – вічна актуальність текстів артиста. Сам виконавець припускає, що після 2022 року змінилися самі люди – вони зрозуміли, що українська музика – хороша, якісна і наповнена сенсами.
«Ніякого феномену немає. Я просто 40 років роблю те, що й робив. Можливо, змінилась свідомість людей. Бо нас протягом багатьох років годували російською попсою – це не секрет. Я завжди писав і співав українською, бо тут народився», – зізнававався Степан Гіга.
Ще одна особливість Степана Гіги – він ніколи не співав російською мовою. Це також одна з причин, чому ним захоплюється молоде покоління.
«Найголовніше – не зраджувати собі», – ці слова артиста знайдуть відгук у багатьох серцях.
Степан Гіга говорив, що його аудиторією завжди була та залишається молодь. Думка про те, що на Гігу ходять лише люди похилого віку – абсолютний стереотип.
Особисте життя
Артист двічі був одружений. У першому шлюбі народилася донька Квітослава.
Друга дружина Гіги Галина – бандуристка та директорка GIGARecords. У пари є син Степан-молодший, який нещодавно отримав звання заслуженого артиста України. Музикант також активно підтримував свого онука Даніеля, з яким іноді виходив на сцену.
