На «Азовсталі» загинула військова, яка просила деблокувати Маріуполь: сиротою залишився син

У Маріуполі на заводі «Азовсталь» загинула 30-річна Олена Кушнір (Новицька). Медична інструкторка Національної гвардії нещодавно виступила з відеозверненням, у якому просила дати можливість вивезти поранених і поховати загиблих захисників міста. Вона так і не дочекалася допомоги. Буквально за 40 днів до загибелі вона втратила свого чоловіка, теж захисника Маріуполя Максима Гридчина.

Ми – борці, але нам потрібна допомога

30-річна Олена Кушнір (Новицька), старший сержант, медична інструкторка Національної гвардії («Азов»), загинула 15 квітня. Вона перебувала на «Азовсталі» разом зі своїми побратимами, коли російські терористи скинули на територію 3-тонну бомбу.

Будівля, де була Олена, обвалилася, затиснувши всіх. До того 7 березня жінка втратила свого цивільного чоловіка, теж військового Максима Гридчина. Він також був захисником Маріуполя.

В Олени залишився 9-річний син Ілля, а також бабуся, два старших брати.

Незадовго до своєї загибелі 17 березня військова записала відео. Вона просила надати можливість вивезти поранених, поховати загиблих, передати медикаменти.

«Ви навіть близько не уявляєте масштабу злочину Росії в Маріуполі. Ми, медики, цілодобово під обстрілами ворожої авіації та артилерії намагаємося допомогти не лише військовим, а й цивільним. Тому що «швидкі» вже не їздять і ніхто нікому не допомагає. Кожна бомба, «град», руйнування – це не просто поранені, це відірвані руки та ноги, вибиті очі, розірвані уламками тіла, нутрощі, що випадають.

Я розумію, що неприємно про це слухати, бо серед поранених можуть бути ваші близькі. Але слухайте, бо ви маєте розуміти ситуацію. Нагадувати про Маріуполь, кричати про нього. Тому що ми не хочемо бути героями та мучениками посмертно. Люди хочуть жити та відбудовувати зруйновану Україну. Люди, які з 2014 року відстоювали право бути українцями. Не треба після цього знімати фільми та писати книги, не треба говорити, що ви не знали чи не могли допомогти. Знали та могли.

Все, що ми можемо, – констатувати смерть. І вмовляти близьких відійти від тіл до укриття. Немає можливості ховати тіла. А ще немає можливості діставати з-під завалів людей із переломами, які повільно там помирають, дорослі та діти.

Цього не хочуть чути ті, хто постить радісні картинки про швидку перемогу. Так, Україна переможе, але помруть десятки, сотні, тисячі. Розблокуйте Маріуполь, дайте можливість привезти медикаменти, евакуювати поранених і поховати мертвих. Місто, яке воювало за всю країну вісім років і воює тепер.

Ми не мученики, ми борці, але зараз нам потрібна допомога», – йдеться у відео.

Мама стала ангелом

Брат Олени Андрій розповідає, що про загибель мами розповів її синові, 9-річному Іллі.

«Ми сказали йому, що мама стала ангелом. Спочатку він дуже сильно плакав. На другий день зателефонував мені та сказав, що вже прийшов до тями. Напевно, Олена готувала його до того, що може загинути. Зараз ми намагаємося його відволікти. Але в сім’ї ми все-таки вирішили, що до офіційного повідомлення вважатимемо Олену живою. Адже ніхто не знає, можливо, вона вижила під завалами. Адже вона медична інструкторка і знає, як можна собі допомогти», – каже Андрій.

Олена Кушнір родом із невеликого села Морозів Хмельницької області. Виросла в багатодітній сім’ї, має двох братів, була сестра, яка, на жаль, померла. Коли Олена вчилася у початковій школі, померла і її мама. Тому вихованням дівчинки займалися бабуся та батько.

У 90-х роках, коли було тяжко, бабуся возила на базар до Києва м’ясо, сметану, молоко. Так і виживали. Олена закінчила медичний коледж. До 2016 року вона працювала медсестрою у шпиталі. Потім пішла до ЗСУ, стала медичним інструктором. Два роки тому зустріла Максима, він також військовий. Разом вони жили у Маріуполі, служили у військових частинах. Війна застала їх у цьому місті.

Допомогти сім’ї загиблої військової медикині, яка з початку війни захищала Маріуполь, можна, переказавши гроші на картку 4149500113092988 Райффайзен банк Аваль, бабуся Олена Іванівна Новицька.