«Коли мій син послав корабель, то я зрозуміла, скільки звитяги і непереможності у цих словах»

Сьогодні у всіх на вустах смілива відповідь українського прикордонника, який відправив російський воєнний корабель на три літери. Цей вислів став вираженням українського спротиву окупантові.

24 лютого російські окупанти вели обстріл з корабельних озброєнь та застосували бойову авіацію проти прикордонників та воїнів ЗСУ на острові Зміїний у Чорному морі. За наявною на той момент інформацією, інфраструктура була зруйнована, а острів захоплено. Тоді повідомляли про 13 загиблих українських прикордонників, які відмовилися здатися ворогові. Згодом ЗМІ окупантів повідомили про доставлення в тимчасово окупований Севастополь військовослужбовців України, які були на Зміїному. Серед полонених і Роман Грибов – автор відомої фрази, що стала гаслом війни і зараз відома вже в усьому світі. Він — уродженець Золотоноші, що на Черкащині.

Про свого відважного сина Романа розповідає його мама – Тетяна Рудольфівна.

«Ми з Ромою пройшли дуже важке життя. І мені дісталося, і йому. Мене дістають болячки, але разом ми мужньо все витримали. Він звик до труднощів. Я його навчала добру і всьому хорошому. Вчила, що найголовніше в житті — люди, а гроші – це вже другорядне, що треба любити свою землю, свою Батьківщину», — запевняє мама Романа Грибова, який наразі перебуває у полоні.

За словами Тетяни Рудольфівни, український герой вже чотири роки боронить Україну від російських окупантів — військовослужбовець вже вдруге підписав контракт зі Збройними силами України.

Пані Тетяна зізнається, що дуже пишається своїм сином, який не злякався та вигукнув фразу: «Рускій воєнний корабль — іді на**й», яка могла коштувати йому життя.

«Увесь світ підхопив цю фразу, як заклик. Деякий час ми були у невідомості. Від нас приховували, поки не з’ясували ситуацію. Це були важкі дні. Коли прийшла достовірна інформація, трохи заспокоїлася, бо знаю, що мій мужній син живий. Команда піхотинців разом із прикордонниками відбивали атаки на острів до масштабної війни 2 місяці. Я з ним воювала телефоном», — каже мама українського героя.

За словами Тетяни Рудольфівни, останній раз вона спілкувалася із сином 24 лютого. Роман розповів матері, що на острові Зміїний були обстріли з боку російських окупантів.

«З Ромою я спілкувалася того ж дня, вранці 24 лютого. Відчула у його голосі тривогу – син говорив зі мною ніжніше, ніж зазвичай. Хоч і сказав, що почалася війна, але я відповіла, що не віриться в це, – каже Тетяна Рудольфівна. – Син наполіг на тому, щоб я купила якомога більше продуктів. Потім сказав, що більше не може говорити, бо у них уже гаряче».

«Коли мій син послав корабель, то я зрозуміла, скільки звитяги, непереможності у цих словах. Це стало закликом до боротьби проти проклятого окупанта у всьому світі. Це підбадьорило весь світ!».

До цього мама морського піхотинця додала, що її син ніколи ні перед ким не прогинався, тому таким його словам не дуже здивувалася. «Він зробив так, щоб убити словом москальський корабель. До речі, я ніколи в житті не чула, щоб син при мені матюкнувся», – каже пані Тетяна.

За її словами, на ролик із голосом сина відреагували багато жителів їхнього невеликого містечка.

«Люди плакали, почувши це. А от місцева влада ніяк не відреагувала, ніхто не зателефонував, не підтримав. Для простих людей мій син – герой», – каже мама героя.

Тетяна Рудольфівна каже, що він у дитинстві добре співав та танцював, у юності підробляв діджеєм, а після початку російської агресії пішов на захист України, підписав контракт.

«Я також люблю стріляти. Була б молодша – була б поруч із сином і теж послала б російський військовий корабель», – каже жінка.