Захисники Маріуполя показали дітей, які ховаються у підвалах через російські бомбардування. Відео
Бійці полку «Азов» принесли їжу мирним жителям, які вже майже два місяці перебувають у підвалах «Азовсталі». Захисники міста показали, як живуть жінки й діти, у яких лишилася одна мрія: побачити сонце.
У маріупольців, що ховаються на комбінаті, на який російські окупанти щодня скидають потужні бомби, практично закінчилося продовольство, і вони просять врятувати хоча би дітей. Відео з підвалів «Азовсталі» опубліковане полком «Азов».
«Полк «Азов» допомагає цивільним, які перебувають у підвалах «Азовсталі», – підписали відео захисники Маріуполя.
У бомбосховищі – багато мирних жителів і дітей – від новонароджених до 14 років. Їм «азовці» змогли принести трохи продуктів і навіть солодощі.
Діти показують зроблене власноруч намисто, розповідають, як розважаються. Вони обступили захисників міста й один поперед одного розповідають, як їм живеться в умовах, коли Росія робить усе, аби їх знищити.
«Ми би гралися, але хочеться додому… Хочеться сонце побачити», – каже одна з дівчаток.
«Ми дуже хочемо повернутися усі додому. Повернутися живими. Побачити своїх рідних, дуже сумуємо», – каже ще один хлопчик.
«Дуже хочеться вибратися. І дякуємо військовим, які про нас не забувають, допомагають з їжею», – каже дівчинка років 8.
Люди ховаються у бомбосховищі «Азовсталі» з 2-5 березня, дехто – ще з 25 лютого (понад 50 днів). Вони прибігли сюди сховатися від обстрілів тому, що їхні будинки вже було зруйновано російськими окупантами, – і досі чекають на «зелений коридор».
Частина із заручників на «Азовсталі» – працівники комбінату. У багатьох вдома залишилися рідні. Про їхню долю люди не знають. Запаси продовольства у сховищі практично скінчилися.
«Ми тут уже майже два місяці. Перебуваємо в епіцентрі подій. Нам, нашим дітям – у нас тут багато дітей – потрібна евакуація. Благаємо про гарантії безпеки для наших дітей. Для наших батьків, які потребують лікування. Ми просимо про евакуацію і гарантії безпеки для наших родин. Тут нема жодного дня, коли би не стріляли і наші діти не боялися навіть просто сходити в туалет. Це така звичайна людська потреба, яку вони не можуть просто задовольнити. Наші запаси – на грані. Скоро нам нічим буде годувати навіть дітей», – каже одна з жінок.
І навіть діти кажуть: хочуть виїхати зі зруйнованого міста на підконтрольну Україні територію.
