«Мам, я – чудовисько, кат. І немає тут, мамо, терористів!» Вірш російського солдата розлетівся у мережі

«Мам, я – чудовисько, кат. І немає тут, мамо, терористів!» Вірш російського солдата розлетівся у мережі

В українських та російських соцмережах почали поширювати вірш, написаний нібито солдатом армії Росії, яка вторглася і розпочала війну в Україні. Росіянин, посланий вбивати мирних людей, визнає себе чудовиськом і катом.



Невідомий автор адресує свій римований лист мамі: говорить, що стріляв «Градами» по Херсону, отримав поранення і потрапив у полон. Водночас шкодує, що його відправили зі зброєю на українську землю, бо, як виявилося, «жодних терористів там немає».

Вірш доступний у відкритому доступі в інтернеті, OBOZREVATEL публікує його мовою оригіналу і без правок:


«Мам, я в плену, но ты не плачь.

Заштопали, теперь как новый.




Меня лечил херсонский врач

Уставший, строгий и суровый.

Лечил меня. Ты слышишь, мам:

Я бил по городу из «Градов»,

И полбольницы просто в хлам,

Но он меня лечил: «Так надо».

Мам, я – чудовище, прости.

В потоках лжи мы заблудились.

Всю жизнь мне этот крест нести.

Теперь мои глаза открылись.

Нас провезли по тем местам,

Куда снаряды угодили.

А мы не верили глазам:

Что мы с Херсоном натворили!

В больницах раненых полно.

Здесь каждый русских проклинает.

Отец, белей, чем полотно,

Ребенка мертвого качает.

Мать, я – чудовище, палач.

И нет здесь, мама, террористов.

Здесь только стон людской и плач,

А мы для них страшней фашистов.

Нас, мам, послали на убой,

Не жалко было нас комбату.

Тут мне херсонец крикнул: «Стой!

Ложись, сопляк!» – и дальше матом.

Он не хотел в меня стрелять.

Он – Человек, а я – убийца.

Из боя вынес! Слышишь, мать,

Меня, убийцу, кровопийцу!

Мам, я в плену, но ты не плачь.

Заштопали, теперь как новый.

Меня лечил херсонский врач

Уставший, строгий и суровый.

Он выполнял врачебный долг,

А я же, от стыда сгорая,

Впервые сам подумать смог:

Кому нужна война такая?».

Зазначимо, що українці неоднозначно поставилися до творчості, ймовірно, російського військового. Одні кажуть, мовляв, сказане зворушило їх: «Все правда! До сліз», «Вірш від душі в реаліях».

Але багато хто не повірив ні в те, що вірш написано російським військовим, ні тому, що в ньому сказано. Більшість наголошують, що таке зізнання вже ні до чого: убитих російськими військами українських військовослужбовців, мирних жителів і дітей не повернути. Не збираються українці прощати армії РФ вторгнення, численні руйнування їхніх міст, сіл і загалом порушення спокою та звичного мирного життя.

«Добре, якщо почують і зрозуміють, а поки ми чекаємо – переживемо ніч чи ні», «Непогано, звісно… Але не розчулив мене рюзкій солдат! На нари – і на обмін! Хай вдома пише!», «Гарно б, щоб справді російські солдати так думали, але… Не вірю, що цей вірш написав саме російський солдат. І в їхнє розкаяння не вірю. Вони в абсолютній більшості прекрасно знають, що роблять», – наголосили українці.

Реакція користувачів мережі на вірш нібито російського солдата
Залиште свій коментар