Ален Делон підтримав Україну, хоча був ласою ціллю для російської пропаганди

Алена Делона дуже любили в Совєцькому Союзі. В країні ватників, мохєрових беретів, авосьок і стіраних пакетів французький красень був як мрія про комунізм – такий бажаний і такий недосяжний совєцьким людям.

Совєцкі, а потім російські жєнщіни, крутили бігуді і уявляли, що їх бере не п’яний Ванька з небритою мордою, перегаром і в сімейних трусах в однокімнатній квартирі за шторкою, щоб не бачили діти, а красень Ален на яхті десь в Середземному морі. Наливає їм подвійний бурбон замість ванькиного одеколону і кладе в рот сир з пліснявою замість плавленого сирка Дружба з сєльодкою. За ці мрії Алена Делона в ссср любили, як Аллу Пугачьову, а може й сильніше.

Чи був Ален Делон ласою ціллю для російської пропаганди, щоб залучити його на бік путіна? Безумовно. Чи мав він пропозиції на кшалт тих, від яких не відмовився свого часу Жерар Депардьє? Гарантовано.

Але Делон – не Депардьє. Не продався. Не скурвився. Не вибрав довгий рубль замість гідності. Залишився Людиною. Підтримав Україну у нашому спротиві. Прожив чесно і гідно. Спочивайте з миром, Маестро! Пішла ціла епоха.