У лісі під Львовом вже другий рік живе безхатько: “дружина померла, доньки не хочуть жити разом”

У лісі під Львовом вже другий рік живе безхатько: “дружина померла, доньки не хочуть жити разом”

Біля Львова у Брюховицькому лісі з липня 2020 року живе безхатько Роман. Чоловіку доводиться готувати на багатті та біля нього ж грітися.



Раніше у соціальних мережах про нього з’являлись повідомлення громадських активістів. Волонтери намагаються передавати для нього теплі речі та продукти.



Відомо, що чоловік у цьому лісі облаштував намет у якому й проживає. Біля нього на вогні він готує собі їжу та зігрівається. До прикладу, влітку харчується лісовими ягодами та фруктами. До того ж варто відзначити, що чоловік приймає допомогу від людей, але сам не просить та не краде. Роман не п’є та не палить.

Як зазначається, безхатька звуть паном Романом. Йому 63 роки. Свого часу працював слюсарем на заводі “Кінескоп”. Чоловік глухонімий та не може розмовляти. Його спосіб спілкування – записки на газеті – пише грамотно і змістовно.  Так він  “гартує тіло та душу, готується до другого приходу Господнього”.



Жити у лісі – його особисте рішення. Після смерті дружини у нього залишилось двоє дітей, які з ним не спілкуються. Ні він, ні діти не хочуть жити разом.

А ще розповідає, що такий кочівний спосіб життя загалом веде близько 18 років по різних лісах. Чоловік живе досить скромно, він немає мобільного телефону, він не просить у людей допомоги, але якщо пропонують її самі – приймає.

Намет не опалюється, а зима вже вступила у свої права. Пан Роман каже, що готовий переїхати у якесь стаціонарне житло, а догляду не потребує – дає собі раду сам.

“Звертаємося до людей, хто може зарадити біді і надати у користування цьому чоловікові якусь невеличку хатину у якомусь селі, придатну для життя. Відомо, що сьогодні багато таких будинків пустує по селах…Якщо знайдуться бажаючі допомогти, то можна навідатися до нього безпосередньо до намету біля траси Львів -Брюховичі, по правій стороні одразу за Голоско, або телефонуйте 067 329 3369”, – пише Кардаш Ярослав

Залиште свій коментар