Грибні місця під Києвом: куди поїхати по опеньки-лисички

Практичні настанови недосвідченим грибникам дає засновник інтернет-спільноти «Грибники України» Євген Руденко.

Для справжнього грибника гаряча пора – майже цілий рік, та й для любителя ще залишається час до листопада-грудня, коли ще може задощити і буде сенс вирушити до лісу. За теплої погоди достатньо 3-5 дощових днів, і на вихідні можна готувати кошики: гриби ростуть швидко і щонайменше пізні опеньки, а то й рядовки та білі гриби вже з’являться. Найбільш поширені в нашій місцевості гриби – польські, осінні опеньки, білі і лисички – на них і зосередьтеся.

Грибні місця в Київській області

Найщедріше на гриби, хоч і найбільш радіаційно забруднене – Полісся. Якщо поїдете в бік Іванкова, то в районі сіл Блидче і Красятичі (100-120 км від Києва, автобуси з автостанції «Полісся» на площі Тараса Шевченка), швидше за все, прогулянка лісом не буде безплідною – раніше тут було людно і грибів вистачало на всіх. Знаходять непогані грядки і на території нещодавно відкритого для народу Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства в Рихті, Сичівці, Сухолуччі (близько 60 км), але до них найзручніше добиратися на своєму транспорті (автобуси теж є з «Полісся», але ходять рідко). У північному напрямку ще можна пробувати в Новосілки (43км) і Хотянівку (29 км), Клавдієве (46 км), тим паче, що в перші два пункти часто ходять приміські маршрутки (від станції метро «Героїв Дніпра»), а на Клавдієво – автобуси від «Академмістечка» і електрички від станції «Святошин». Популярне місце – Ясногородка, дуже багато грибних галявин в лісах дорогою на Лютіж. Їхати туди треба з АС «Полісся» або від метро «Героїв Дніпра» маршруткою, 31 км, а до Ясногородки — з «Дачної», 55 км. Гарні відгуки про Бородянські ліси, Поташні (Бородянський район, обидва пункти – близько 60 км від столиці), можна з’їздити і в села Старе або Сошників на Бориспільщині (відстань 50 км). У бік Бородянки ходить багато електричок від станцій «Київ-Пасажирський» і «Святошин», а до Борисполя їдуть маршрутками від м. «Лівобережна» або «Харківська» і далі пересадка на села на автостанції райцентру. А з автостанції «Поділ» можна потрапити автобусом до Рокитного або Богуслава, Таращі. До Рокитного – 120 км, а потім місцевим транспортом потрібно дістатися до околиці села Пугачівка. Під Богуславом заведено ходити по гриби в районі села Дмитренки, а поблизу Таращі багата грибами місцевість біля сіл Кирдан та Малоберезанське. Відстань до цих райцентрів – теж близько 120-125 км

У самій столиці люди ходять по гриби в парк Дружби народів, в ліс поблизу Бортничів, за ТЕЦ-6, Голосіївський парк та Святошинський лісгосп. Недолік один – в межах міста відвідувачів, особливо у вихідні, буде чимало, і шанси набрати повний кошик грибів невеликі. А в Пущі-Водиці і Кончі-Заспі, на жаль, для грибів залишилося занадто замало місця між забудовами.

Куди поїхати за грибами в Житомирській і Чернігівській областях

У Житомирській області грибними вважаються Радомишль, Коростишів (автобуси вирушають з АС «Дачна», відстань – трохи більше 100 км), Малин (можна доїхати електричкою від станції Київ-Пасажирський або «Святошин», зі «Святошина» ходять автобуси) та смт. Іршанськ на півночі області (теж з «Дачної», але це аж 154 км). У Чернігівському напрямку знавці їздять за Остер, до лісу, що оточує танковий полігон військової частини.

Поради грибникам-початківцям

Якщо в тихому полюванні ви абсолютний новачок або не хочеться бродити лісами поодинці, попросіть підтримки бувалих. Так, у соцмережах можна наткнутися на пропозиції приєднатися до групи екскурсантів, яким покажуть грибні місця, або набитися в компанію грибників, які об’єднуються у віртуальні співтовариства і періодично їздять організовано на збір врожаю. Зазвичай, вони бронюють для цього цілий мінібас і зацікавлені, щоб усі місця в ньому були зайняті. Або їдуть особистими машинами, запрошуючи охочих на вільні місця (витрати на бензин покриваються спільно).

Налаштуйтеся на освіжну прогулянку з елементами приємних знахідок. Гадюк можете вже не побоюватися: навіть в літню пору випадків зіткнення з людиною в наших місцях буває небагато, а до цього часу вони вже глибоко зарилися для сплячки (а для весняно-літніх походів заготуйте високі гумові чоботи або берци). А ось кліщі зараз лютують. Періодично оглядайте в лісі весь одяг (кожні 10-20 хвилин) і після повернення додому теж не лінуйтеся обтруситися ретельніше: ці паразити здатні перебиратися з місця на місце і опинятися в найнесподіванішому місці. Якщо будете ходити часто, не зайвим буде запастися хорошим інсектицидом.

Що потрібно знати про небезпеку грибів

У грибний період в масштабах України щодня труяться грибами десятки людей. Безстрашність і самовпевненість — не найкращі порадники на тихому полюванні: якщо не впевнені в результаті, збирайте хоча б тільки трубчасті гриби (під капелюшком трубочки), а не пластинчасті (знизу тонкі пластиночки). Першою категорією якщо і отруїтеся, то в легкій формі – отрута цих видів не смертельна, відбудетеся кишковим розладом. А ось пластинчасті вельми небезпечні.

Міф 1

Отруйні гриби гіркі або специфічні, відразу насторожать. Насправді, на смак навіть досвідчений грибник ніяк не відрізнить отруту: бліда поганка, наприклад, дуже навіть делікатесна, тож не покладайтеся на органолептику даремно.

Міф 2

Якщо гриб їли комахи, то він їстівний. Найнебезпечніший в нашій місцевості гриб – вищезгадану бліду поганку, із задоволенням їдять слимаки і гнойові жуки. А ось людина, якщо й виживе після отруєння нею, залишається інвалідом на все життя.

Міф 3

Якщо зварити отруйні гриби з цибулею або срібною ложкою, то цибулина посиніє, а ложка почорніє. Насправді, давно доведено, що ці предмети індикаторами слугувати не можуть ніяк. Взагалі грибні отрути — настільки стійкі сполуки, що ніяк не виварюються і жодним овочем/предметом не абсорбуються.