У результаті вона прожила до 106 років і померла в 2003 році. Її спосіб життя згодом викликав великий інтерес. Сун Мейлін дотримувалася досить суворого розпорядку, приділяла увагу харчуванню і використовувала деякі принципи, пов’язані з традиційною китайською медициною. Вона намагалася лягати спати приблизно о 23:00 і вставала близько 9 ранку. Щодня приблизно дві години присвячувала спокійним творчим заняттям — читанню та малюванню. Ранок вона починала зі склянки холодної води з лимоном.
Серед фруктів особливе місце в її раціоні займали ківі, ананаси та личі. Він містить каротиноїди, вуглеводи, вітаміни групи B та інші поживні речовини. Селера також відносно простий у вирощуванні і доступний. Іншим постійним продуктом був шпинат. Він містить білок, кальцій, залізо, фосфор та вітамін B2. Сун Мейлін включала зелень до раціону регулярно, розглядаючи її як важливу частину повсякденного харчування. Не менш незвичайним був її підхід до кількості їжі. Замість кількох великих прийомів їжі вона воліла їсти частіше, але невеликими порціями.
За день у неї було п’ять прийомів їжі, причому щоразу вона намагалася припиняти їсти, коли відчувала себе ситою приблизно на 70%. Виходило, що вона практично ніколи не переїдала і зберігала легке відчуття недосичення. Саме ця звичка разом з режимом дня і вибором простих продуктів пізніше стала однією з особливостей її способу життя, що обговорюються. Її приклад запам’ятався насамперед поєднанням регулярного розпорядку, поміркованості в їжі, великої кількості рослинних продуктів та постійної уваги до повсякденних звичок.
