Одні воюють, а іншi жuрyють: хтo нaмaгaється рoзкoлoтu yкрaїнськe сyспiльствj і якuмu мeтoдамu
Експерти пояснили, звідки взялася мода на «ухилянтів» та як це використовує ворожа пропаганда.
Все частіше у соціальних мережах виникають скандали, які на перший погляд не вартують уваги суспільства. Але десь на підсвідомості зачіпають за живе кожного в Україні.
Наприклад, хтось одягнув футболку «ухилянт» – значить йому байдуже, що наші воїни помирають на фронті. Хтось з військових розкритикував людей, які не йдуть до ТЦК – значить всі ці чоловіки стовідсотково боягузи. А хтось розповідає історії, як його нібито ледве не побили представники ТЦК – відповідно їх треба боятися і тікати світ за очі, десь за Тису.
Всі ці дрібні «новини» у комплексі породжують величезну масу негативу, який виливається за межі рамок конкретної публікації і заповнює собою інформаційний простір.
Негативу настільки багато, що він схожий на щось умисно сплановане, щоб розколоти суспільство та розсварити українців поділивши на тих, хто воює і тих, хто жирує.
ТСН.ua з’ясовував, що можуть означати ці сварки у соціальних мережах та хто намагається розколоти суспільство.
Гумор – його плюси та мінуси
За словами експерта, терміни «ухилянт» та «ухилянтство», а також інші чвари з соціальних мереж про тих, хто воює, а всі інші «зрадники» – це лише симптоми. Бо наше суспільство вже третій рік живе у суцільному стресі і не в уявній, а в реальній небезпеці.
«Людина, а тим більше ціле суспільство, не може жити у постійному стресі війни. Нам властиво адаптуватися до нових умов, як би складно усім не було. Це людська природа – зменшувати інтенсивність стресу, який нас оточує. А найбільше дієвий та перевірений засіб від стресу – гумор. Жодна людина не зможе жити понад два роки напруженою, серйозною та постійно сконцентрованою – ні в тилу, ні на фронті», — розповідає ТСН.ua Олександр Шульга, доктор соціологічних наук.
Водночас експерт застерігає, що гумор з соціальних мереж може бути використаний проти нас, як у позитиві, так і у негативі.
Соціолог додає, що люди, які свідомо вирішили стати на захист держави, зробили це ще на початку війни – у першу та другу хвилі мобілізації, коли до військкоматів стояли величезні черги.
Як виправдовують своє ухилянство
«Зараз — все навпаки. Люди, які до цього часу не пішли до ТЦК, зрозуміли, що їм потрібен якийсь інший стимул і не обов’язково він має бути ідеологічний чи патріотичний. Звісно, громадяни живуть в умовах подвійного стресу: до його будинку може прилетіти ворожа ракета і у будь-який момент його можуть мобілізувати. Така людина переживає за своїх батьків, дітей. Плюс суспільний тиск довкола про те, що захищати свою країну це почесно і важливо. Як результат, такі люди не хочуть відчувати себе боягузами та намагаються відхреститися від негативного слова «ухилянт» – відвести його від себе свідомо чи несвідомо. Тому роблять вигляд, що ухилянт – це не страшно, а навпаки смішно«, — пояснює Олександр Шульга.
Експерт додає, що, на жаль, у цих людей немає чітких переконань, а можливо, їм просто страшно.
До речі, за словами фахівця, під час соціологічних досліджень, коли опитували молодих людей від 18 до 26 років щодо мобілізації та рекрутингу, то більшість окрім страху від каліцтва та смерті на фронті, називали саме страх невідомості, бо не знають, що з ними буде після мобілізації. А це означає, що відповідальні за це особи недопрацювали у цьому напрямку. Тому і виникають усі ці конфлікти між ТЦК та цивільними. Бо одним страшно, а іншим – потрібно виконати план.
«Гадаю, що поява цих конфліктів, це виключно психологічна реакція людей, щоб якось впоратися з подвійним стресом, а ще вигородити себе з цього негативного суспільного осуду. Тому саме такими людьми малюється картинка, що ухилянт – це нібито і не негативно, давайте з цього посміємося. Ось тому дописи про ухилянтів з відповідними футболками і з’являються у соціальних мережах», — розповідає Олександр Шульга.
Звідки ноги ростуть?
Однак окрім суспільного та психологічного підґрунтя у цього явища є інший бік, а саме зацікавленість ним російської пропаганди та намагання саме на темі «ухилянства» проводити інформаційно-психологічні операції (ІПСО).
«Гумор чи сатира – це найпотужніші засоби впливу на супротивника та його суспільство. Гумор б’є саме по емоціях, а не по раціональності. Власне, ворожа пропаганда і працює з емоціями. Ворог використовує саме це у темі про ухилянтів та ТЦК, а ми гадаємо, що це дотепно, бо це ж «лише гумор». Але саме через нього багато чого розмивається, розпорошується та знецінюється», — розповідає Олександр Шульга.
Хто основна ціль для роспропаганди?
Соціолог додає, що росіяни повз такі теми не проходять, а одразу їх підхоплюють, коли помічають у соціальних мережах. Використовують в основному аудіо-візуальний контент. І головна їх ціль – наша молодь, саме по ній і б’ють.
«Молодь у будь-якій країні характеризується менш серйозним ставленням до суспільних процесів. І молодь, згідно наших опитувань, забагато користується Telegram, Instagram та TikTok. Відповідно росіяни дуже серйозно взялися за TikTok та Instagram, бо Telegram – це більше про соціально-політичні новини. А от дві інші мережі – це про бездумне гортання стрічки. Тому, саме у той момент, коли молода людина вирішила «позалипати» у стрічку, росіяни і інкорпорують їй свої смисли – висміювання роботи ТЦК, обов’язок по призову, мобілізацію. А ухилянство демонструють, як щось несерйозне, мовляв, ти – ухилянт, а я вегетаріанець – нічого страшного«, — пояснює соціолог.
Він підкреслює, що росіяни дуже серйозно працюють над цією темою, тому що людина саме у соціальній мережі найбільш беззбройна, оскільки прагне туди втекти від реальності.
«До речі, під час одного з нещодавніх соціологічних опитувань багато молодих людей зазначали, що перестали дивитися новини у Telegram та в новинних стрічках – бо це для них стрес. Більшість навіть не підозрює, що коли вони заходять у TikTok та Instagram аби розслабитися, як одразу занурюються у вороже ІПСО. Росіяни, на жаль, цим користуються», — додає Олександр Шульга.
Методи для розколу суспільства
Соціолог каже, що ми можемо відповідати ворогу дзеркально – використовуючи аудіо-візуальний контент та працювати у такій же манері орієнтуючись на російську молодь.
«Росіяни беруть частинку реальної проблеми, роздмухують її маніпуляціями, напівправдою та емоціями і потім закидають в наше інформаційне поле. Роблять це системно, розраховуючи на емоційне виснаження супротивника – одна така порція брехні не спрацювала, нічого страшного – закидають наступну, а потім ще і ще. Вони витрачають на такі кампанії шалені гроші, бо робили це увесь час, ці методи ще з часів СРСР», — зауважує експерт.
Тому, на його думку, відповідати росіянам ми можемо лише креативом.
«Ворог у нас підступний, він діє методом нанесення розколів у суспільстві. Росіяни намагаються зіграти на протиріччях між різними соціальними групами – між військовими та цивільними, між владою та суспільством. Це, на жаль, буде продовжуватися і ми це ніяк не зможемо спинити. Щось взяти та вимкнути – це не вихід. Але ми можемо теж саме робити на їхній території з допомогою Telegram, Instagram та TikTok. Це зброя, яка для обох сторін несе небезпеку. Нам важливо навчитися її більш ефективно використовувати», — пояснює Олександр Шульга.
Як з цим боротися
Соціолог зазначає, щоб змінити ситуацію нам потрібна дуже серйозна інформаційна кампанія. Детально та доступно роз’яснювати людям, як буде відбуватися мобілізація та надавати відповіді на всі актуальні питання.
«Зрозуміло, що ви ніяк не вплинете на страхи людини про можливу смерть чи каліцтво – це базові інстинкти людини. Але найбільша перешкода, про яку ми чули під час опитувань респондентів – невідомість. Це те, чого найбільше зараз бояться люди. Їм варто у деталях розповідати, що таке ВЛК, куди вони потраплять після отримання повістки, що таке учбовий центр і що там потрібно робити, коли чоловік зможе повернутися додому. Це потрібно розказувати та показувати. І до речі, рекрутингові центри мають у нас бути не для галочки, щоб там поставити стенд і посадити біля нього мовчазну тьотю. Вони мають справді працювати», — зазначає Олександр Шульга.
Експерт переконаний, щоб не виникало прірви між військовими та цивільними, ми всі маємо усвідомити, що живемо та боремось заради перемоги.
«Людям варто наголошувати, що ми вже ніколи не повернемося на базове 23 лютого 2022 року, і як було колись, на жаль, вже не буде. Та при цьому не варто опускати руки. Українці дуже добре адаптуються до різних екстремальних умов і вже багато разів це доводили», — підсумовує експерт.
Що каже військовий психолог
ТСН.ua поцікавився думкою військового психолога та офіцера ЗСУ Андрія Козінчука, чи дійсно виникла у нас прірва між військовими та цивільними, та як припинити ці грандіозні суперечки, які розгортаються у Мережі. Бо доходить до того, що дехто з військових на емоціях навіть пропонує розстрілювати ухилянтів.
«Суперечки у соціальних мережах дійсно є. Вони виникли по одній простій причині – ситуація на фронті значно загострилася. Вона й до того не була кращою, а зараз маємо суттєве загострення – там стає все гірше. Тому, можливо, військові вже не підбирають гарних слів. Адже і в тилу нічого кардинально не міняється, там все у людей нормально, за планом. Тому, можливо, і виникає якась прірва у суспільстві, а радше відбувається певна інформаційна битва зав’язана на надлишку емоцій обидвох сторін», — розповідає ТСН.ua Андрій Козінчук, офіцер 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
Об’єднає лише щось дуже погане
Він додає, що об’єднати українців у цій суперечці може лише щось дуже неприємне або страшне.
«На рахунок того, що має нас об’єднати, особисто я вважаю, що має статися, щось дуже погане для того, щоб ми об’єдналися. Наприклад, оточення чи окупація Києва, тобто має статися якийсь повний жестяк, щоб це нас знову об’єднало та припинило геть усі суперечки», — розповідає Андрій Козінчук.
Свою думку від пояснює так: «У тих людей, хто зараз знаходяться на мирній території, реальність трохи відсторонена. Їм здається, що все у них нормально, і вони нічого масового не роблять для того, щоб якимось чином змінити ситуацію на фронті. Тому і відбувається така конфронтація. І це не від того, що хтось поганий, а хтось хороший. Але у війні, яку тримають на собі ЗСУ, сталося дуже проста річ – цивільні люди пристосувалися до війни і в принципі до такого статусу вже дуже звикли», — зазначає військовий психолог.
Дивний тренд про ухилянтів
Він додає, що з подивом дізнався, що виявляється в Україні з’явився новий тренд щодо ухилянтів.
«Дійшло вже до того, що нам показують такого собі ідеального ухилянта – це свідома особа, яка всім розповідає, що непотрібно йти воювати, тому що війна нібито десь там далеко. Мені здається, що це відверте ІПСО, бо настільки возвеличувати ухилянтів, для мене це, м’яко кажучи, дуже дивно», — зауважує військовий психолог.
Він додає, що насправді в Україні немає ніякого гноблення ухилянтів – вони спокійно ходять по місту, їх обслуговують у магазинах, немає жодної щодо них дискримінації, окрім однієї – їх затято критикують військові.
«Але ж критика цілком логічна і в ній немає нічого дивного або непристойного. А говорити, що ухилянтів треба розстріляти і розстрілювати – це абсолютно різні речі. Слухайте, у нас і депутатів хочуть вішати, але це ж лише слова. Тому з цим все нормально. У нас просто виявився дуже дуальний світ», — підсумовує Андрій Козінчук.
