«Несямовитий» ксьондз, який на службі з парафією співав про калину, розповів про захоплення від української пісні

«Несямовитий» ксьондз, який на службі з парафією співав про калину, розповів про захоплення від української пісні

Варшава відкрила двері для українців, тут підтримка всюди — майорить у вікнах, звучить на вулицях. і навіть в костьолах.



Відео, де ксьондз із колонкою в руках задає ритм парафіянам і всі співають «Ой у лузі червона калина», вже стало вірусним, йдеться в ТСН.

Ксьондз, що так полюбився українцям, живе у колишньому монашому містечку Біляни — одній з околиць Варшави. Його будиночок стоїть впритул до костьола. В дворику поруч ніжаться віслючки. В оселі, де Войтех Дроздович живе сам, всюди свічки, живі квіти, книги.


Громаді білян Войтех служить вже 20 років. Це – особливе місце, адже раніше сюди приїздили монахи, щоб подумати над майбутнім, розповідає ксьондз.

Місцеві його знають, як зіркового священника і по-тутешньому називають «несямовитим» – тобто дивовижним. Тож коли одного дня прийшли на службу і отримали текст української пісні латинськими літерами, зовсім не здивувались. «У мене тут сестричка Ханя. І вона каже, що послухай, якась чарівна пісня українська від Андрія Хливнюка. І я слухаю один раз… О, диво. Вдруге.  І потім я кажу Хані — завтра в мене люди на богослужіння, ми це заспіваємо», — розповідає чоловік про свою ідею.




Весь час під час нетривалого інтерв’ю для ТСН він перепрошував, що говорить російською. Її вивчив 20 років тому, коли їздив до Сибіру – служити польській громаді. Але обіцяє, що вивчить і українську, і практикувати її вже є з ким. Поруч, у сусідній будівлі католицького ліцею, живе понад сотню українських жінок і дітей. Ними опікується директор – ксьондз Павел. «Люди мають спокій. Кожен свою кімнату. Їм всі допомагають і підтримують. Багато поляків навіть анонімно це роблять», — розповідає чоловік.

У Варшаві ксьондз увімкнув "Ой, у лузі червона калина" під час служби – історія священника

Тут живуть Михайлик із мамою і бабусею, що втекли сюди від бомбардувань Житомира. І однорічна Мілана зі зруйнованого Харкова. Діти, граючись, весь час говорять про війну. А дорослі – попри гостинність поляків – мріють повернутися додому. Ксьондз Войтех за них щодня молиться. «Дорогі мої, ви на війні, ми  на волі, але ми поряд. Не було в історії нашої, щоб так близько подружилися… Нехай живе вільна Україна», — каже ксьонз Войтех Дроздович.

У своєму казковому будиночку чоловік продовжує намугикувати «Ой у лузі червона калина». Українські слова йому таки піддаються.

Залиште свій коментар